Приємного вам всім дня! Буквально на днях з деякими з вас у нас зав’язався дуже цікава розмова. А саме – «Чи бачать діти потойбічний світ». Я зрозуміла, що ця тема дуже актуальна і, як не дивно, болюча для багатьох з вас. Тому вирішила, що варто все пояснити докладніше.

Отже. Багато хто помічав, як часом діти у віці до одного року дивляться в порожнечу і посміхаються. Не лякайтесь! Нічого поганого з вашою дитиною не відбувається! Дітям в цей момент дійсно весело, вони спілкуються! І звідси випливає два головних питання: з ким і чому?

З ким. З душами, духовними наставниками, берегинями будинку.

Чому. Відповідь проста. Діти у віці до одного року або півтора років ще не втратили зв’язок з більш тонким світом, духовним. Вони ще пам’ятають, звідки прийшли, і, головне, навіщо! Вони бачать все краще нас, відчувають тонше і розуміють набагато більше. Втрачати цю здатність діти починають тільки тоді, коли дорослі нав’яжуть їм свою власну картинку світу (часто, до речі, дуже далеку від реальності), коли обмежать їх формальностями і засадами суспільства. А саме до 1-1,5 це і відбувається. Дитина починає розмовляти, вчиться висловлювати думки в зручних для суспільства формулюваннях, оцінювати те, що відбувається за тими критеріями, які прийнятні і зрозумілі в його родині. Поступово межі між «реальністю і вигадкою» стають все більш чіткими і малюки вже перестають звертати увагу на свої «неприродні» бачення. Але скажу вам чесно: нам, дорослим, варто було б у них повчитися бачити світ дійсно таким, яким він є.

Отже, підкреслю ще раз: спілкування дітей з іншим світом ніякої небезпеки для них не несе. Тривогу варто бити лише в тому випадку, якщо воно – спілкування – доставляє вашій дитині дискомфорт (малюк безпричинно сердиться, плаче, вередує, не знаходить собі місця, боїться …). Тут вже потрібно викликати спеціаліста і спробувати розібратися, кого ж бачить ваша дитина, хто його турбує, і позбавлятися від цієї нечисті, як можна швидше.

Comments are closed.